DUALITY OF SATIRE IN BRITISH MEDIA DISCOURSE

Authors

DOI:

https://doi.org/10.32782/folium/2024.4.43

Keywords:

satire, media discourse, duality of satire, mythical dimension, real dimension

Abstract

The article is devoted to the study of duality of satire in the British media discourse. The main attention is focused on the linguistic and pragmatic features of satire, its duality and the ways in which historical and contemporary contexts are used to form social and political criticism. Using the methods of qualitative, contextual-interpretive analysis and continuous sampling, the authors of the study analyze textual materials from the British satirical magazine Private Eye for 2021–2022, based on P. Simpson’s theory of the structure of satirical discourse. The analysis of selected satirical texts has shown that the discourse of satire is characterized by an expressive duality that arose from the overlapping and interaction between the real and mythical dimensions, which in turn are projections of the main structural elements of satire - the prime and the dialectical element, connected by such stylistic and linguistic means as wordplay and puns to ensure the coherence of the satirical text. The study found that the real dimension is activated by the echo utterances of real events or situations at the local, regional, national or international scales that prompted satirical criticism. At the same time, the mythical dimension is realized by use of well-known precedent texts, including works of Wlliam Shakespeare, folklore, lullabies, fables, biblical stories, etc. According to the analysis, such precedent texts allow the satirist to transfer certain features of the protagonists of these texts to the objects of satirical criticism, thus expanding the range of implications that the recipient of the satire can deduce. The article reveals that due to the high level of recognition of these precedent texts representing the mythical dimension of satire, the satirist can create a stronger cognitive effect of hidden satirical criticism in British media discourse.

References

Зикун Н. І. Сатирична публіцистика Наддніпрянщини в інформаційному просторі України: становлення, розвиток, жанрово-тематичні форми: дис.… д-ра наук із соціальних комунікацій: 27.00.04. Львів, 2016.

Зубрицька М. Теорія діялогізму М.Бахтіна. Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. / за ред. Марії Зубрицької. 2-е вид., доп. Львів : Літопис, 2001. С. 404–405.

Юрчишин В. М. Засоби реалізації структурних елементів сатири за методологією П. Сімпсона (на матеріалі Британського медіадискурсу) Вчені записки Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського. Серія: Філологія. Журналістика. 2021а. Том 32 (71) №1. С. 233–239.

Юрчишин, В.М. Інконґруентність як спосіб реалізації діалектичного елемента сатири у британському медіа дискурсі. Актуальні питання іноземної філології, 17, 2022. С. 88–93.

Юрчишин В. М. Лінгвопрагматичні засоби реалізації сатиричних методів у британському медійному дискурсі. Записки з романо-германської філології. 2021б. Випуск 1 (46). С. 135–149.

Юрчишин В.М. Лінгвопрагматичні характеристики сатири в британському медійному дискурсі : дис. …д-ра філософії : 035-філологія. Івано-Франківськ, 2021в. 255 c.

Юрчишин В. М. Лінгвопрагматичні характеристики сатири як ехо метарепрезентації у британському медійному дискурсі. “Folium” No 2. 2023.

Юрчишин В. М. Роль контекстуальних ресурсів в інтерпретації сатиричних висловлень у Британському медійному дискурсі: лінгвопрагматичний підхід. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Філологія. 2020. № 46, том 2. С. 206–210.

Юрчишин В. М. Типологія сатиричних інтерпретацій у британському медійному дискурсі. Синопсис: текст, контекст, медіа. 2021г. 27(2), С. 77–85.

Юрчишин В. М. Характеризація сатири як засобу вираження комічного у британському медіадискурсі (на матеріалі журналу Private Eye) International scientific and practical conference «Philological sciences and translation studies: European potential» (July 9–10, 2021). Wloclawek: “Baltija Publishing”. 2021ґ. C. 180–183.

Emmott C. Narrative Comprehension: A Discourse Perspective. Oxford: Oxford University Press, 1997. 336 p.

Piskorska A. A relevance-theoretic perspective on humorous irony and its failure. Humor, vol. 27, no. 4, 2014. P. 661–685.

Raskin V., Attardo S. Non-literalness and non-bona fide in language: An approach to formal and computational treatments of humor. Pragmatics & Cognition. 1994. Issue 2(1). P. 31–69.

Raskin V. Linguistic heuristic of humor: A scriptbased semantic approach. International Journal of the Sociology of Language. 1987. Issue 65 P. 11–25.

Simpson P. On the discourse of satire: Toward a stylistic model of satirical humor. Amsterdam, The Netherlands : John Benjamins Publishing Company, 2003. 256 p.

Skalicky S. Investigating satirical discourse processing and comprehension: The role of cognitive, demographic, and pragmatic features. Language and Cognition, Volume 11. 2019. Issue 3. P. 499–525.

Yurchyshyn V. Linguopragmatic Features of Persuasive Power of Satire Based on Private Eye Magazine. European Scientific Journal. 2021. Issue 17(24), Р. 10–27.

Published

2024-06-14

Issue

Section

Статті